заворкотати

і завуркота́ти, -кочу́, -ко́чеш і заворкоті́ти і завуркоті́ти, -очу́, -оти́ш, док.

1) Почати воркотати, вуркотати, воркотіти, вуркотіти (про голубів, горлиць і т. ін.).

2) перен. Ніжно, лагідно заговорити.

3) перен., рідко. Забурчати, замурмотіти, виражаючи невдоволення.

4) рідко. Почати муркотати (про котів).

5) перен., розм. Почати утворювати одноманітний приглушений звук – рокіт (перев. про механізм, мотор і т. ін.).